Найпопулярніші аргументи противників легалізації

Близько 80 років тому в Америці з’явився малобюджетний навчальний фільм Reefer Madness (Косякове божевілля). Пропаганда шкоди марихуани, що виплескується на глядачів з екрану, була відверто фальшивою. Зараз, в еру легального медичного та рекреаційного каннабісу, над цим фільмом просто потішаються. Проте «борці з наркотиками» не здаються, і часто наводять ті ж самі істеричні аргументи, що й автори цього навчального кіно.

Громадська думка, що змінилася, – головний доказ того, що «війну з наркотиками» програно. Потрібні приклади? Рекреаційну марихуану законно продають у Колорадо, незабаром до нього приєднається Вашингтон. Більше дюжини штатів розробляють заходи, спрямовані на легалізацію конопель у найближчому майбутньому. Закони, що дозволяють вживання похідних каннабісу з медичною метою, вже ухвалили в 20 штатах США та в деяких європейських державах. Вперше в історії більшість громадян США підтримують легалізацію марихуани. Трава легалізована в Уругваї. Очевидно, що зараз ситуація для зміни правового статусу конопель складається найсприятливіша.

Але що більше країн переконуються у доцільності реформ, то жорсткішою стає боротьба противників легалізації. Заїжджена риторика прогібіціоністів не має наукового обґрунтування, адже більшість їх аргументів – це творчий переказ того самого навчального фільму 1936 року. Можливо, вагомі докази проти легалізації насправді існують. Але нижчевикладені твердження ними точно не є.

Марихуана викликає наркозалежність

Як і більшістю дозволених речовин, ганджою можна зловживати. Занадто часте вживання великої кількості травки може призвести до появи залежності. Але якщо забороняти що-небудь тільки через те, що при непомірному споживанні цієї речовини можна звикнути – потрібно заборонити масу речей.

Дослідження Національного інституту з вивчення наркозалежності (США) показують, що до каннабісу не можна звикнути так легко, як, наприклад, до нікотину, алкоголю і навіть кофеїну. Вважається, що лише від 4% до 9% курців, які регулярно вживають марихуану, відчувають дискомфорт, пов’язаний із звиканням. Примітно, що більшість споживачів ганджі США при появі перших ознак залежності звертаються за медичною допомогою (і одержують її). У 2012 році, наприклад, професійне лікування пройшли 957 тис. осіб віком від 12 років. Цим фактом не забули скористатися борці з марихуаною, наводячи його як вирішальний аргумент проти легалізації («епідемія наркозалежності»). Реформатори парирували тим, що більшість таких пацієнтів – жертви недосконалості судової системи, спрямовані на примусове лікування за вживання канабісу.

Крім того, зловживання та залежність можуть проявлятися по-різному. Автори публікації «Легалізація марихуани: це повинен знати кожен» вказують: деякі затяті курці конопель справді відчувають симптоми клінічної залежності та відчувають дискомфорт через скасування препарату, коли намагаються покинути. Але інтенсивність їхніх відчуттів та небезпека такого стану не йдуть у жодне порівняння з тим, що відчувають в аналогічній ситуації алкоголік, курець чи героїновий наркоман.

Марихуана так само небезпечна, як героїн чи ЛСД

Дуже мало хто наводить такий аргумент дослівно. Навіть Барак Обама змушений був визнати, що немає переконливих доказів на користь цього твердження. Тим не менш, канабіс дійсно прирівнюють до таких небезпечних речовин, як героїн та ЛСД. Більше того, на цьому ґрунтується політика прогібіціоністів у багатьох країнах.

У США заборонені препарати 1-ї категорії визначають як «найнебезпечніші наркотики, здатні викликати найсильнішу психологічну чи фізіологічну залежність», які «не застосовуються в медицині». І до цієї групи речовин належить марихуана. В наявності очевидне протиріччя.

Ключовим аргументом противників легалізації завжди було проведення паралелей між травкою та важкими наркотиками. Однак відомо безліч випадків, коли офіційні особи просто відмовлялися відповідати на запитання «що небезпечніше: крек чи трава?», «що викликає сильнішу залежність: мет чи марихуана?» та інші питання такого штибу.

Теорія «шлюзу»

Згідно з цією теорією, канабіс є «шлюзом» для більш небезпечних наркотиків. Інакше кажучи, людина, що вживає марихуану, рано чи пізно перейде на більш «серйозні» препарати. У правильності цього припущення все населення планети намагаються переконати багато років. А переконавши, підтримувати в них це переконання.

Тим не менш, теорія «шлюзу» зовсім позбавлена наукового обґрунтування. Розглядаючи статистику споживання наркотиків (до речі, багато хто взагалі обходиться без неї), важливо розуміти, що кореляція і причинно-наслідковий зв’язок – це різні речі. Багато наркоманів, які вживають важкі наркотики (кокаїн, героїн та інші), справді до цього «балувалися» травкою. Але робити якісь висновки, ґрунтуючись на цьому факті їхньої біографії, було б не вірно. Багато споживачів марихуани курять її протягом багатьох років, не відчуваючи при цьому бажання перейти на героїн. Найчастіше відбувається навпаки – у певний момент життя люди розуміють, що можуть обійтися без ганджі і відмовляються від неї.

Якось журнал «Time» опублікував цікаву аналогію: більшість байкерів у дитинстві любили кататися на велосипеді, але це ще не означає, що кожна дитина на велосипеді – майбутній байкер. Твердження, що наркомани часто починають із ганджі, не має сенсу. Вона доступніша за більшість наркотичних препаратів, не потрібно робити уколи або страждати від носових кровотеч, щоб «змінити свідомість». Але саме по собі вживання трави не є причиною переходу на важкі наркотики.

Куріння канабісу так само шкідливе, як куріння тютюну

Мільйони людей щороку вмирають через цигарки. Здавалося б, логічно припустити, що якщо марихуану теж курять, вона так само негативно впливає на стан здоров’я (зокрема, органів дихання). Проте наука спростувала цю гіпотезу. Дослідження показали, що в димі від канабісу і сигарет дійсно є однакові канцерогенні речовини – ось тільки сигарети, що містять нікотин, завдають значно більшої шкоди здоров’ю, ніж травка, що містить канабіноїди.

Неприємні побічні ефекти використання каннабісу – кашель чи задишка – насправді спостерігаються у деяких курців за умови інтенсивного споживання. Але, як показали різні дослідження 2012 року, сама по собі речовина на функції легень не впливає. Більш того, деякі каннабіноїди здатні придушити життєдіяльність ракових клітин. Це говорить про те, що за допомогою канабісу, можливо, зможуть лікувати рак легенів, викликаний сигаретами.

Куріння – найпопулярніший спосіб вживання марихуани. Але існує безліч інших способів, при яких виключено виникнення небезпечних продуктів горіння: вапорайзери, спреї, масляні екстракти і т.д.

Від трави божеволіють

«Косякове божевілля» – це історія про підлітків, яких куріння канабісу довело до божевілля, яке закінчилося насильством і навіть убивством. Деякі досі впевнені, що споживачі каннабісу схильні до агресивної поведінки, психічних розладів та насильницьких злочинів.

Тим часом, вчені встановили, що пацієнти, які страждають на різні форми психозів і при цьому вживають канабіс, мали схильність до психічних розладів і раніше. Приблизно через 3 роки регулярного куріння марихуани в них траплялися загострення. Але навіть це припущення не отримало підтвердження надалі. Інші дослідження показали відсутність причинно-наслідкового зв’язку між вживанням ганджі та шизофренією, агресією, схильністю до насильства.

Коли йдеться про домашнє насильство, вбивства на побутовому ґрунті, необґрунтовану агресію – швидше за все, тут не обійшлося без алкоголю. За деякими даними, 25-30% усіх злочинів у США, пов’язаних із насильством, скоюються під впливом алкоголю. У 2003 році в журналі Addictive Behaviors з’явилася стаття, в якій зазначалося, що схильність до насильства безпосередньо пов’язана з алкогольною інтоксикацією. Пізніше Національна академія наук США провела дослідження поведінки запеклих курців марихуани, в ході якого з’ясувалося, що ТГК зменшує прояви агресії.

Незважаючи на те, що зв’язок розумових розладів та деструктивної поведінки з вживанням каннабісу не доведено, міфи про руйнівну дію марихуани на мозок дуже живучі.

Після легалізації канабіс стане доступним для дітей

Страхи, пов’язані з легалізацією марихуани, у багатьох випадках продиктовані побоюваннями батьків неповнолітніх. Звичайно, прогібіціоністи цим користуються. Але насправді нелегальна трава шкодить дітям набагато більше, ніж регульована державою.

Статистика стверджує, що підлітки не довіряють політиці влади щодо марихуани. Причина – нестача реальних фактів та наукової інформації. Замість того, щоб пояснювати дітям необхідність відповідального підходу до вживання ганджі, їм кажуть одне коротке слово – «не можна». Немає нічого дивного, що, зрештою, юнацький максималізм, властива молоді допитливість та принцип «забороненого плоду» беруть своє.

Агітувати, умовляти будь-кого (дорослого чи дитину) курити марихуану, рекламувати її – щонайменше аморально. Але не варто плутати ці дії з легалізацією, яка передбачає створення ефективного механізму регулювання та контролю. Якщо противники травки хочуть, щоб їх сприймали серйозно, вони зобов’язані відкинути застарілі докази і розробити нову аргументаційну базу, що відповідає вимогам нового століття.

Джерело: http://www.huffingtonpost.com/2014/02/25/marijuana-legalization-arguments_n_4789444.html