Зібрання періодики, присвяченої марихуані та канабісу, у бібліотеці кампуса Орарія (Auraria) Університету Колорадо у Денвері претендує на звання найбільшої колекції у світі. Ця колекція стала якщо не найпершою, то точно однією з перших у США.
Історія колекції розпочалася з «Kush Colorado»
Архіваріус Розмарі Іветтс (Rosemary Evetts) почала збирати в бібліотеці «конопляну» періодику не тому, що на неї раптом зійшло прозріння. Перший журнал потрапив їй у руки зовсім випадково. Одного разу вона зустріла свого друга (завзятого курця канабіса), що виносить сміття. Серед різноманітного мотлоху, який знайомий Розмарі зібрав у два великі пакети, бібліотекар побачила перший номер журналу «Kush Colorado». Обкладинка її вразила. Іветтс виросла у 60-70 роках – тоді журнали про коноплі існували, але тільки підпільно. Звісно, якість друкованих видань тих років, та ще й надрукованих у підпільній друкарні, значно поступалася яскравому глянцевому виданню. Тоді Розмарі подумала, що сучасна періодика, присвячена канабісу, обходиться видавцям у круглу суму.
Вражена дизайном журналу не менш, ніж економічної складової, Іветтс вирішила продовжити «польові дослідження» подібної літератури. Однак незабаром вона зрозуміла, що не може розраховувати лише на те, що її друг-аматор травки регулярно поповнюватиме свою особисту колекцію. Тому одного разу бібліотекар вирушила до диспансеру (спеціалізованого магазину з продажу медичної марихуани) на 44-й Авеню сама. Екстравагантна зовнішність відвідувачки та візитна картка архіваріуса університетської бібліотеки разом із заявою жінки про те, що вона не збирається нічого купувати з асортименту магазину, і шукає лише друковані матеріали, вкинули персонал диспансеру у легкий ступор. Як згадувала потім сама Розмарі, їм навіть довелося покликати менеджера, який вирішив ситуацію.
Протягом трьох днів Іветт обійшла всі довколишні диспансери і отримала всі доступні на той момент журнали про канабіс і марихуану. Жінку вразило те, що подібні друковані видання вже офіційно публікувалися в штаті.
Найбільші в США збори «конопляної» періодики
Згідно з даними онлайн-каталогів (наприклад, WorldCat), у багатьох бібліотеках США вже з’явилися газети і журнали про коноплі. Деякі їх архівують, каталогізують та видають читачам на запит. Однак жодним із зборів не вдалося поки зрівнятися, або навіть наблизитися до великої колекції, що зберігається в кампусі Орарія. Враховуючи, що Колорадо поки що є єдиним штатом, де легалізована рекреаційна марихуана, періодика, що видається тут, вільно торкається найактуальніших питань культури каннабісу на сьогоднішній день.
Стараннями Іветтс у бібліотеці кампуса Орарія в Денвері назбиралася купа видань. Серед них журнали та газети від «Westword» і «Chronic-le» до «Hemp Connoisseur», «Ganja Gazette», «Culture», «Kush Colorado» та інших. Далеко не всі з цих видань представлені повністю: іноді не вистачає рідкісних номерів за минулі роки, а деякі найменування представлені кількома екземплярами. Але до тих, що є в бібліотечних фондах, допитливі читачі мають необмежений доступ. З наступними реформами законодавства про марихуану в Колорадо старі номери таких журналів набули справжньої історичної цінності.
Активний пошук матеріалів для бібліотечної колекції з боку архіваріуса – явище, що зустрічається досить рідко. Зазвичай бібліотечні працівники просто реєструють друковані матеріали, які їм надає громадськість, та їх каталогізують. Іветтс же зійшла до регулярного відвідування диспансерів з метою пошуку та придбання спеціалізованих видань. Деякі з них знайти легше, деякі складніше; траплялися випадки, коли Розмарі цікавилася журналами, ще не випущеними друкарнею.
Наприклад, у бібліотеці всього один номер «Ganja Gazette». Як визнає куратор колекції, інших номерів цього видання вона не бачила. Проте Іветтс вважає, що навіть такі газети слід каталогізувати. Адже те, що вони взагалі існують – незвично.
Видавці журналів про коноплі вважають за краще зберігати анонімність
Якщо навіть деякі надруковані екземпляри дуже важко відстежити та знайти, то про видавців навіть говорити нічого. Іветтс витратила чимало зусиль, намагаючись вийти з ними на контакт. Іноді неможливо з’ясувати навіть загальні дані, наприклад, те, в якому місті було надруковано журнал. Одного разу Розмарі поставила це запитання видавцеві в листі та надіслала його електронною поштою. Відповідь була ввічливою, але абсолютно марною, оскільки видавець ясно дав зрозуміти, що таку інформацію Іветтс ніхто не дасть.
Зазвичай у розділі журналу з контактною інформацією видавця публікується тільки електронна адреса, рідше – номер телефону, з якого можна дізнатися країну видавництва. Іншими словами, даних дуже мало, і це завжди ускладнює пошуки.
Така секретність довго була наслідком неоднозначної федеральної політики США щодо марихуани (на федеральному рівні травка залишається нелегальною навіть зараз). Можливості медичного та рекреаційного використання канабісу постійно ставали і стають досі об’єктом численних суперечок. Навіть чоловік Розмарі Іветтс побоювався, що федеральна влада закриє диспансери, у кожному з яких Розмарі залишала свою візитку, і через це у його дружини виникнуть проблеми. Однак сьогодні події розвиваються за зовсім іншим сценарієм. Можливо, у найближчому майбутньому видавці періодики про канабіс зможуть повністю вийти з тіні, що дасть змогу ентузіастам заповнити прогалини у бібліотечних колекціях.
Джерело: http://blogs.westword.com/latestword/2012/07/mmj_marijuana_archives.php
Leave a Comment