Чи існує небезпека формування наркотичної залежності у людей, чий інтелектуальний рівень вищий, ніж середній обиватель? Чи пов’язана геніальність із захопленням наркотичними препаратами? Ця, безперечно, цікава гіпотеза останніми роками викликає дедалі більший суспільний і науковий інтерес.
Якщо певний зв’язок між інтелектуальними можливостями та споживанням певних препаратів все-таки існує, має пройти чимало часу, перш ніж хтось надасть переконливі докази її існування. Хоча історія вже має чимало прикладів таких «експериментаторів». Пропонуємо ознайомитися з десяткою найвпливовіших персон наукового світу, які воліли стимулювати свій розум за допомогою психоактивних препаратів.
Зиґмунд Фройд (кокаін)
Для Зигмунда Фройда (Sigmund Freud) кокаїн означав набагато більше, ніж особиста слабкість. Він вважав наркотик чудодійними ліками, чи не панацеєю, і довгі роки був прихильником застосування для лікування широкого спектру розладів. У листі до Марти, своєї нареченої, Фройд написав: «Якщо все піде добре, я напишу есе [за кокаїном] і думаю, що він займе гідне місце в терапії поряд з морфіном або навіть вище… Я регулярно приймаю маленькі дози [кокаїну] проти депресії та розладу шлунка та отримую блискучі результати».
Свою наукову працю «Uber Coca», присвячену кокаїну, Фройд опублікував у 1884 році. Цікаво, що есе Фройда було одним з перших, які пропонують метод замісної терапії для лікування залежностей. І хоча, як пізніше з’ясувалося, заміна морфіну на кокаїн контрпродуктивна в плані відновлення, концепція замісної терапії існує і сьогодні.
Фре́нсіс Га́ррі Ко́мптон Крік (ЛСД)
Френсіс Крік – той самий Крік, який зі своїми колегами Вотсоном та Франкліном розшифрував структуру ДНК. За свідченнями численних друзів та колег, Френсіс багато експериментував з ЛСД, намагаючись розгадати таємницю ДНК.
Герод Харкер (Gerrod Harker) у своєму інтерв’ю 2004 року згадував про свою розмову з близьким другом Кріка Діком Кемпом, коли останній розповів йому про вживання ЛСД серед академіків Кембриджу. З’ясувалося, що університетські дослідники часто вживали ЛСД у невеликій кількості як «інструмент мислення». За словами Кемпа, якось Крік зізнався, що усвідомив форму подвійної спіралі, перебуваючи під дією ЛСД.
Томас Едісон (кокаїновий еліксир)
Все почалося в 1863 році, коли французький хімік на ім’я Анджело Маріані винайшов «Vin Mariani» – бордо, настояне на листі коки (рослини, активним інгредієнтом якого є не що інше, як кокаїн). Етанол, що міститься у вині, здатний витягувати кокаїн з листя коки, при цьому його концентрація у бордо досягає 7 мг на унцію рідини.
Томас Едісон (Thomas Edison) – дуже «плодючий» американський винахідник, відомий у тому числі і своїм хронічним безсонням (хоча це, загалом, менш дивно, ніж його винаходи), був одним із багатьох людей, які регулярно вживали кокаїновий еліксир.
Пол Ердеш (амфетаміни)
Пол Ердеш (Paul Erdös) прославився завдяки своїй гіперактивності та звичці працювати по 19 годин на день (якої не зраджував до похилого віку). Пол мав звичай вказувати на двері колегам, нездатним «відкрити свої розуми» для математичного діалогу. Ердеш – один із найталановитіших математиків усіх часів, який опублікував більше наукових праць, ніж будь-який інший математик в історії.
В чому секрет? За його словами – в амфетамінах. Це підтверджує Пол Хоффман (письменник, біограф Ердеша) у своїй книзі 1998: «Як і всі друзі Ердеша, [математик Рональд Грехем] був стурбований з приводу вживання ним наркотиків. 1979 року Грехем уклав парі з Ердешем на 500 доларів, що той не зможе кинути приймати амфетаміни хоча б на місяць. Ердеш прийняв цей виклик і на 30 днів відмовився від наркотиків. Після того, як Грехем заплатив, Ердош заявив, що суперечка показала відсутність у нього залежності від амфетамінів. Але, наголосив математик, цілий місяць він не міг повноцінно працювати. Він прокидався вранці і сидів весь день, дивлячись у аркуш паперу. У нього не було ідей, «зовсім як у звичайної людини». Після цього звинуватив Грехема у тому, що він відкинув математику на місяць назад».
Стів Джобс (ЛСД)
Для Стіва Джобса (Steve Jobs) препарат ЛСД мав велике значення. Наскільки? Вочевидь, як вважав сам Джобс, експерименти з ЛСД у 1960-х були «однією з найважливіших речей, які він зробив». Більш того, Стів вважав, що його знайомі та колеги не завжди могли зрозуміти під час розмови, що саме він мав на увазі, саме через відсутність у них досвіду з психоделічними препаратами.
У своїй нещодавно опублікованій біографії Джобс асоціює недолік уяви у Білла Гейтса з відсутністю експериментів з психоделіками: «Білл геть-чисто позбавлений уяви і ніколи не винаходив нічого, тому я думаю, що він почувається набагато комфортніше зараз у філантропії, ніж у технології. Він просто безсовісно вбивав ідеї інших». Крім того, Джобс говорив про Білла: “Він би мислив набагато ширше, якби пробував кислоту в молодості”. Смішно, що Стів Джобс був такої думки про Гейтса. Чому? Дивіться нижче.
Білл Гейтс (ЛСД)
Білл Гейтс (Bill Gates) дійсно експериментував з ЛСД, про що повідав, хоч і не прямо, журналу «Плейбой» під час свого інтерв’ю в 1994 році.
На запитання журналіста, чи приймав він колись ЛСД, Гейтс відповів: «Моя блукаюча юність давно закінчилася». За його словами, є речі, які він зробив до 25 років, і які згодом не повторювалися. Крім того, в якому б стані він не був, Білл «ніколи не пропускав жодного дня роботи». Так, не давши жодної прямої відповіді за все інтерв’ю, Гейтс в той же час не заперечував, що дійсно пробував психоделічні препарати в юності.
Джон С. Ліллі (ЛСД, кетамін)
Вчений Джон С. Ліллі (John C. Lilly) був першопрохідником у галузі електронного стимулювання мозку. Він був першим, кому вдалося відстежити шлях імпульсів, що сигналізують про біль чи задоволення. Також Джон є засновником окремого наукового спрямування, що вивчає можливості міжвидової комунікації між людьми, китами та дельфінами.
Винахідник першого методу сенсорної депривації також багато експериментував з препаратами, що розширюють свідомість (кетаміном, ЛСД). Слід зазначити, що експерименти Ліллі з міжвидовою комунікацією, особистим споживанням психоделиків та сенсорною депривацією часто перетинаються.
Річард Фейнман (кетамін, ЛСД, марихуана)
Річард Фейнман (Richard Feynman) завжди був дуже обережний із прийомом будь-яких препаратів. Вчений побоювався, що вони можуть нашкодити його мозку: наприклад, він повністю відмовився від алкоголю, коли відчув перші ознаки залежності. У публікації «Ви, напевно, жартуйте, містере Фейнман!» («Surely You’re Joking, Mr. Feynman!») він стверджує, що найбільше задоволення отримував від думки, що не знищить кращий механізм, здатний «вчинити життя». З тієї ж причини, за словами Річарда, він відмовився від експериментів з ЛСД, хоча галюциногенний ефект препарату дуже зацікавив вченого.
Як би там не було, цікавість все ж таки перемогла, і цьому добряче посприяло знайомство з Ліллі. Фейнман швидко випробував ЛСД, кетамін і марихуану. Він використовував дані речовини, щоб швидше викликати галюцинації, пов’язані з ізоляцією від зовнішнього світу (частина експериментів із сенсорної депривації).
Кері Мулліс (ЛСД)
Володар Нобелівської премії з хімії, якому вдалося суттєво вдосконалити техніку полімеразної ланцюгової реакції (що перетворює окремий сегмент ДНК на мільйони копій, ідентичних один одному), Кері Мулліс (Kary Mullis) був дуже відомий серед біологів та медиків у 1980-х. Секрет його прориву, за словами самого Мулліса, – «велика кількість ЛСД».
У 1960-1970-х вчений провів чимало експериментів, що «розширюють свідомість», з психоделіками, які згодом називав більш важливими, ніж будь-який навчальний курс. В інтерв’ю ВПС Кері вголос міркував про те, що було б, якби він не приймав ЛСД – чи зміг би він тоді розкрити механізм ПЛР? Сам Мулліс сумнівався, що йому вдалося б це зробити.
Карл Саган (марихуана)
Відомий космолог, астрофізик Карл Саган (Carl Sagan) не тільки сам регулярно курив марихуану – він також був затятим прихильником її вживання з метою підвищення інтелектуальних здібностей. Хоча ніколи не заявляв про свої погляди публічно, на відміну від інших вчених із цього списку.
Тим не менш, він віддав належне канабісу, написавши есе для книги «Переглянута марихуана» («Marijuana Reconsidered»), в якому описував переваги використання конопель. Цю частину книги було опубліковано під творчим псевдонімом Mr. X. Справжня особистість автора есе розкрилася лише після смерті Сагана.
Джерело: http://www.alternet.org/drugs/10-geniuses-who-used-drugs-and-their-drugs-choice?paging=off¤t_page=1#bookmark
Leave a Comment