Навколо марихуани безліч непорозумінь. Що насправді відбувається з людиною, яка вживає марихуану? У пошуках відповіді це питання К.М. Чолева (K.M Cholewa), політичний оглядач, консультант і лобіст, веде читачів до подій мільйонів років тому.
Чому марихуана так діє на нас?
Борці з наркотиками довго прагнули записати марихуану в ряди небезпечних речовин і призвати до кримінальної відповідальності людей, які культивують коноплі. Хоча сама рослина та принцип її дії на організм людини більшість активістів просто не розуміють. Ключ до усвідомлення того, який вплив надає вживання марихуани на людину, у більш детальному вивченні нашої психології.
Марихуана – це не магія (хоча деякі і називають її «чудо-травою»). Канабіс має такий сильний вплив на людський організм через рослинні канабіноїди, що містяться в коноплі, які сумісні з канабіноїдними рецепторами людини.
Каннабіноїдна система є не тільки у людини – вона є у всіх ссавців. І хоча ендоканабіноїдна система здатна засвоювати рослинні канабіноїди, її становлення та розвиток не мають нічого спільного з марихуаною. Вперше каннабіноїдні рецептори з’явилися щонайменше за 550 млн років до появи конопель як біологічного виду.
Каннабіноїдна система та еволюційний стрибок
Каннабіноїдна система гармонійно вписалася в процес еволюції людини: одного разу з’явившись, вона почала розвиватися і, зрештою, стала частиною генетичної спадщини всього людства. Її глобальна місія – зробити життя свого носія легшим. Більше того – сприятиме його виживанню як біологічного виду. Такою є мета всіх генетичних мутацій, що становлять еволюцію – всі вони необхідні, або, принаймні, колись були необхідні. Чому з каннабіноїдною системою справа має бути інакше?
Вчені припускають, що каннабіноїдні рецептори вперше з’явилися близько 600 млн років тому у морських жителів – асцидій, які, до речі, є найближчими нашими родичами серед безхребетних (80% генів людини та асцидії збігаються). Тіло асцидії покрите так званою тунікою – оболонкою, що містить множинну кількість хімічних сполук. Деякі компоненти туніки потенційно можуть бути корисні при лікуванні різних видів раку. У травні 2007 року група вчених зі Стенфордського університету зробила сенсаційну заяву: при вивченні асцидій було виявлено механізми, які «дозволяють по-новому поглянути на потенційне перепрограмування клітин і тканин», що, у свою чергу, дозволило б людині усувати хвороби на клітинному рівні. Каннабіноїдна система – невід’ємна частина життєдіяльності асцидії, відповідно, вона має бути частиною розшукуваного «механізму».
Асцидії з’явилися у ранньому кембрії, у період, який вчені називають «кембрійським вибухом». Ця ера розвитку життя на Землі характеризується раптовою (в масштабах еволюції) появою безлічі складних біологічних видів, що так чи інакше пристосовувалися до середовища проживання.
До того моменту, що настав 580 млн. років тому, життєві форми були дуже простими. У наступні 75 млн. років темпи еволюції значно прискорилися. Навіть Чарльз Дарвін вважав “кембрійський вибух” найкращим аргументом проти своєї теорії природного відбору – адже на відбір просто не залишилося часу! Палеонтологи Стівен Джей Голд (Stephen Jay Gould) і Найлз Елдрідж (Niles Eldridge) висунули теорію стрибкоподібної еволюції, згідно з якою еволюційні зміни відбуваються не поступово, покоління за поколінням, а стрибками. Знайдені вченими скам’янілості це підтверджують.
Чи може еволюційний стрибок бути пов’язаний із появою каннабіноїдної системи? За геологічними мірками ці дві події відбулися практично одночасно. Чи можливо, що поява самої системи і стала першою ознакою еволюційного прориву?
Виживають пристосовуючись
Здатність змінюватися, пристосовуватися, необхідна для виживання виду. Відростити плавці. Виробити стійкість до бактерій. Прийняти нові ідеї. Зміни можуть стати єдиною гранню, що відокремлює життя від смерті як на індивідуальному рівні, так і на рівні біологічного виду. Біохімія людини може змінюватись. Для цього природа має свої причини. Коли справа доходить до виживання в середовищі, що змінюється, у кожного виду з’являється своя система, що дозволяє пристосуватися.
Каннабіноїдна система – як мінімум саме частина здатності змінюватися, вона пов’язана з умінням «забувати», приступати до нового етапу розвитку з чистого аркушу. Пам’ять – це просто вид розумової діяльності. Організм, тіло людини теж має пам’ять. Марихуана впливає на центр пам’яті, дозволяючи консолідувати розумову пам’ять і фізичну завдяки каннабіноїдам, що містяться в ній.
Як стверджує Джудіт Херстман (Judith Horstman) у своїй публікації The Scientific American: Brave New Brain (Дивний новий мозок), навчання – це продукт формування пам’яті. Спогади створюються, коли синапсами мозку проходить сигнали. Згодом цей зв’язок може зміцнитися, або послабшати, або взагалі зникнути – залежно від хімічних процесів у ЦНС, генетики та конкретних дій людини.
Що якщо зв’язок, що зміцнився, – ірраціональний і несе потенційну загрозу для виживання? Що, якщо частина налагодженої роботи синапсів полягає в дезінформації, спотвореному сприйнятті дійсності? Як організм розуміє, яких спогадів йому потрібно позбутися?
Відвикання, розрив нейронних зв’язків – у певних обставинах це необхідно, щоб вижити. Мати певний шаблон до виконання цих дій важливо як індивідууму, так і соціуму. Навіть у розробці програмного забезпечення використовуються схожі принципи для переривання хибних алгоритмів. «Скидання даних» дозволяє організму переоцінити ситуацію і максимально пристосуватися до реальних умов, коли історичну закономірність, що склалася, підтримувати безглуздо.
Пошук шкоди від марихуани фінансується краще ніж пошук користі
Дослідники, які працюють з канабісом, канабіноїдною системою і всім, що з цим пов’язано, вже зараз часто визначають канабіноїди як «посередника», що полегшує перехід організму від одного стану до іншого в процесі необхідних змін. Звичайно, більш детальні дослідження в цій галузі не просто бажані, а необхідні. Проте уряди більшості країн систематично блокують будь-яку наукову роботу у цьому напрямку.
У той же час дослідники в США, наприклад, можуть отримати дозвіл від Федерального агентства боротьби з наркотиками на експерименти з ЛСД та екстазі у своїх лабораторіях. Отримати ж подібний дозвіл на роботу з марихуаною вкрай складно.
Прикладів необґрунтованих витрат на пошук шкоди від марихуани більш ніж достатньо. Організація NIDA, наприклад, вклала понад 2 млн доларів у дослідження, метою якого було виявити залежність між вживанням каннабісу та насильством у сім’ї. І це після недавніх публікацій у науковому журналі «Нейрофармакологія», згідно з якими канабіноїди пригнічують агресію та покращують соціальну взаємодію!
Незважаючи на потужне фінансування досліджень, покликаних перешкодити формуванню позитивного ставлення до марихуани, у науковій літературі вже налічується понад 20 тис. публікацій на тему канабісу. Деякі країни, зокрема Ізраїль, вже далеко просунулися у дослідженні терапевтичних властивостей канабісу.
Зміна парадигми
Парадигма про марихуану змінюється. Томас Кун у «Структурі наукових революцій» стверджував, що рішення відмовитися від однієї парадигми завжди супроводжується появою нової. Судження ґрунтується на порівнянні двох парадигм однією з одною. Найчастіше нова парадигма – лише артикуляція старої. Рідше – вона утворюється на нових базових принципах.
Можливо, ми живемо у переломний момент історії. Каннабіноїдна система – дуже давня. Виживання видів залежало від неї. У той же час, марихуана знаходиться під забороною якихось сто років. І ця заборона пов’язана виключно з політичними та економічними інтересами людини.
Вивчення процесів функціонування каннабіноїдної системи може стати першим кроком до більш глибокого розуміння механізмів нашої психології. І так само, як колись розуміння того, що Земля обертається навколо Сонця, а не навпаки, ці відкриття можуть докорінно змінити світогляд людей. За великим рахунком, вони можуть змінити все – саме так буває, коли нова інформація не вписується в панівну парадигму.
З погляду економіки, легалізація марихуани теж може багато чого змінити. Інше питання – чи дозволять цьому статися. Відповідь багато в чому залежить від вибору системи, що регулює. Крім того, грошові потоки осідатимуть у руках нових гравців на ринку, а для середнього класу з’являться нові розширені можливості реалізувати себе. Чи можуть гіганти ринків це допустити?
Існуюча політика щодо марихуани не дає відбутися змінам, прагне, будь-що , зберегти існуючі зв’язки. Але якщо цього вимагають перетворення, що відбуваються у світі, політика може і має стати інструментом для створення нових, оптимальних систем.
Джерело: http://www.salon.com/2013/09/08/science_for_potheads_why_they_love_to_get_high
Leave a Comment