Чому канабіс так вперто забороняє влада? Незважаючи на сенсаційні результати сучасних досліджень медичних властивостей марихуани, уряди багатьох країн світу (зокрема й Росії) вперто відмовляються надати коноплям законний статус. Чому це відбувається? Чому у виробництві ліків перевагу віддають синтетичним канабіноїдам замість натуральних? Чому в більшості держав влада не робить жодних кроків, щоб вплинути на поточну ситуацію з коноплями?
Медична марихуана – не новий препарат
Однією з глобальних проблем на шляху легалізації медичної марихуани є ірраціональне переконання, що канабіс є новими, невивченими ліками. Тобто його сприймають так само, як нову синтетичну речовину, щойно отриману в лабораторії фармацевтичної компанії. Але хіба така позиція враховує тисячолітній досвід застосування канабісу як ліків від багатьох хвороб?
Тим часом класифікація марихуани як речовини, що не має медичного значення, вимагає, щоб її властивості були ретельно вивчені до виходу продукту на ринок. А це означає сотні досліджень і мільйонні витрати.
Звичайно, такий підхід цілком обґрунтований, якщо йдеться про принципово новий препарат. Тоді фармацевтична компанія, яка розробила ліки, фінансує всі необхідні дослідження, а згодом окуповує ці витрати за рахунок прибутку від продажів нового медикаменту. Синтетичні канабіноїди, наприклад, є таким “новим препаратом”, і ніхто не заперечуватиме, що їхню ефективність потрібно перевірити дослідним шляхом. Пов’язана з цим затримка виходу ліків на ринок і їх подальшого терапевтичного застосування – розумна плата за забезпечення безпеки пацієнтів.
У випадку з канабісом, хай там як, два чинники повністю змінюють ситуацію:
- по-перше, ця речовина вже випробувана набагато раніше, ніж будь-яка фармацевтична продукція;
- по-друге, сам канабіс, будучи натуральним продуктом, не може бути запатентований, що зводить нанівець мотивацію великих фармацевтичних компаній у сфері проведення необхідних досліджень.
Насправді те, що канабіс класифікують як “новий медикамент”, має тільки одну причину: необхідність захистити фармацевтичні корпорації, які отримують величезні прибутки від продажу дорогих синтетичних ліків, від ризику появи на ринку повністю натурального, дешевого продукту, здатного успішно замінити деякі дорогі аналоги. Зворотний бік цієї медалі – те, що величезна кількість пацієнтів, хворих на рак або глаукому, позбавлені законного права використовувати препарат, ефективність якого в лікуванні цих захворювань давно доведена.
Найгірше те, що нелегальний обіг марихуани перебуває на підйомі, і мільйони людей вживають її просто для задоволення (причому абсолютна їхня більшість роблять це незаконно). За таких обставин не дивно, що навіть деякі медики розповідають своїм пацієнтам про медичні можливості марихуани і при цьому не можуть її прописати, тобто. ставлять пацієнта перед важким вибором: залишити надію або добути ліки незаконним шляхом. У зв’язку з цим зростає популярність інструкцій з вирощування та вживання марихуани, хоча вона поза законом у більшості країн.
Рух за легалізацію та наукові дослідження
Така абсурдна ситуація призвела до створення руху за легалізацію марихуани. Організації, що представляють цей рух, сьогодні є майже в кожній країні. У США, наприклад, це Національна організація за реформування законів про марихуану. У 20 штатах і окрузі Колумбія активісти руху вже домоглися дозволу використовувати канабіс у терапевтичних цілях, проте на федеральному рівні коноплі так і залишилися незаконними. Тому навіть у тих штатах, де марихуана легальна, бізнес з її виробництва та продажу пов’язаний із труднощами, які створює федеральне агентство своїми рейдами і перевірками.
Причина низької активності країн за межами США в питанні легалізації канабісу полягає насамперед у тому, що основна дослідницька робота з вивчення медичних властивостей марихуани ведеться саме на території Сполучених Штатів. Причому в більшості випадків дослідники не ставили перед собою такої конкретної мети: вивчити терапевтичні властивості конопель. Спочатку медичні можливості канабісу підтверджувалися або відкривалися випадково (а для деяких – небажано). Так було під час проведення 35-мільйонного дослідження, від самого початку спрямованого на виявлення негативних наслідків куріння марихуани та організованого урядом для протидії громадському тиску з питання реформування законів про марихуану.
В інших же країнах (зокрема європейських) такі дослідження не фінансуються, а вчені-ентузіасти просто не можуть офіційно заявити про результати своєї роботи – адже у них немає законного джерела сировини, а отже, купуючи марихуану для досліджень, вони скоюють злочин.
Цінні уроки історії заборони
Заплутана історія заборони канабісу має дати сучасному суспільству кілька уроків. Перший і найважливіший – те, як забобони та хибні переконання можуть призвести до повної заборони не тільки використання речовини з медичною метою, а й проведення будь-яких наукових досліджень її можливостей. Другий – як швидко досвід використання ліків у порівняно недалекому минулому може бути забутий і відкинутий. Третій, і в певному сенсі найцікавіший, – як багато сучасні дослідники можуть перейняти у лікарів XIX століття (які, до речі, перш ніж почати дослідження на людях, випробовували нові препарати на собі).
Чому ж лікарі минулого досягли успіху там, де сучасна наука зазнає труднощів? На думку експертів, однією з головних проблем ставлення сучасної фармакології до канабісу є його здатність лікувати найрізноманітніші захворювання. Такої властивості не має практично жоден препарат, отриманий лабораторним шляхом. Широкий спектр застосування, який демонструють канабіноїди, буквально ставить учених у глухий кут. Невже це панацея? Так чи інакше, вивчити потрібно не тільки вплив окремих хімічних сполук, а комплексний вплив усіх речовин, що містяться в рослині, який природа люб’язно надала людству ще на зорі його розвитку.
Джерело: http://www.420magazine.com/2013/03/the-forgotten-medicine-a-look-at-the-medical-uses-of-cannabis/
Leave a Comment