ЯММУНА, Ліван — Теплого вересневого ранку близько двадцяти дівчат і жінок, закутаних у яскраві кольорові хустки по самі очі, пробиралися зеленим полем. Виблискуючи серпами в променях сонця, вони пожинали килим із рослин з гострим листям, що дістає до підніжжя найближчих пагорбів. Йде збирання врожаю конопель.
За словами захисників легалайзу, це рятувальний круг, якого гостро потребує ліванська економіка.
Країна намагається вирватися з важкої системної кризи, яка більш ніж на чверть знецінила місцеву валюту. У колись забезпеченій країні з’явилася примара дефіциту, що хитає державний порядок.
Ліван опинився на межі руйнування. Власної продукції дуже мало, і багато в чому він залежить від імпорту, а доларів не вистачає.
Відчайдушно прагнучи заробити валюту, Ліван намагається розвивати місцеві промисли, у тому числі використовуючи його найвідомішу статтю експорту: ліванський гашиш.
Згідно з минулорічним звітом Управління ООН з наркотиків та злочинності, ця крихітна середземноморська держава з населенням 6,8 млн. чоловік забезпечує 6 відсотків світового попиту на канабіс, будучи третім за величиною експортером у світі.
Падіння заборони на марихуану
У квітні, під час першої хвилі коронавірусу, уряд, який переживає кризу, знайшов сили і час для легалізації медичної та технічної коноплі.
Таким чином, Ліван став першою країною в арабському світі, який зламав бар’єр заборони.
Тепер цей крок належить систематизувати та реалізувати. Основна ідея — створити державний регулюючий орган, який видавав би приватним компаніям ліцензії на вирощування, переробку, а також продаж канабісу та його похідних продуктів.
Потенційний дохід становитиме 1 млрд. доларів, залучить свіжі інвестиції та дасть нові податкові надходження.
Село Яммуна займає одне із центральних місць у цій програмі.
«Хесболла» та гашиш
При в’їзді в Яммуну на одній з халуп вас зустрічають графіті, які проклинають Америку і обіцяють вірність «Опору». Мається на увазі «Хезболла», підтримуване Іраном озброєне шиїтське угруповання і політична партія.
Вона домінує у цьому північно-східному селі з населенням близько 500 осіб; втім, як і здебільшого східного Лівану. (Вашингтон вважає її терористичною організацією).
Офіційно “Хезболла” проти гашишу; вона була одним із небагатьох груп, які виступають проти легалізації.
На думку Халала Хашана, професора політології Американського університету в Бейруті, Партія Аллаха змушена змиритися з виробниками канабісу.
Оскільки потребує підтримки місцевого електорату, вербує нових членів у цьому районі та отримує прибуток від контрабанди марихуани за кордон.
Збиральні жнива
Алі Шрейф, почесний і шановний житель села («мухтар» на місцевій говірці) — яскравий приклад такого порозуміння з «Хезболлою».
За кілька хвилин їзди від Яммуна, цей сивий і підтягнутий чоловік 50-ти років показав яблуневий сад, засіяний кущами конопель.
— Нас два брати. Один у лавах «Хезболли» та вирощує яблука, а другий — коноплі. – Це питання віри, – зауважив він.
Свій бізнес Шрейф успадкував від батька, який почав вирощувати канабіс у 20-х роках минулого сторіччя. Торгівля процвітала навіть під час 15-річної громадянської війни у Лівані, що закінчилася 1990 року.
Після війни держава розгорнула кампанію з викорінення цього промислу, але у 2011 році почався військовий конфлікт у Сирії і у ліванської влади з’явилися важливіші турботи.
Спроби стимулювати селян вирощувати інші культури теж ні до чого не привели. Справа в тому, що коноплі легше вирощувати; вона чудово росте на кам’янистому ґрунті Ямуни, у прохолодному та вологому кліматі. А за прибутковістю ніяка культура й близько не стояла з коноплею.
Навколо Шрейфа жінки продовжували жнива, а вітер п’янив свіжим запахом скошеної марихуани.
Після обрізання стебла залишаються на землі протягом тижня, щоб підсохнути перед відправкою на склади. Там вони витримуються до кінця листопада, коли холод перетворює смолу на тендітну субстанцію, готову для просіювання.
Рослини поміщають усередину барабана з механічними роликами, які струшують частину смоли в кейф – конопляний пил, а потім пресується в шматки гашишу.
Більш якісний кейф – «задоволення» в перекладі з арабської – також витягується тертям рослин об найтоншу шовкову тканину або сітку.
Приблизно 200-грамові плитки кейфу продають на місці або вивозять контрабандою по суші до Йорданії та Саудівської Аравії або морським шляхом через сирійські порти до Африки та Європи.
На конопляному господарстві можна заробити від 10 до 15 тисяч доларів на рік. Контрабандисти заробляють значно більше: 1—2 млрд. доларів.
Кейф не єдиний продукт, що отримується з рослин конопель. Люди роблять із неї мотузку, папір для грошових купюр, а також тканину для одягу.
Борошна легалізації
Оскільки легалізація поки що не набула чинності остаточно, юридично вирощування канабісу залишається кримінальним злочином.
Але Шрейфу все одно. Для нього легалізація — це черговий прийом корумпованої політичної еліти Лівану, що проводиться на користь своїх поплічників.
— Вони прибрали до рук усе, окрім коноплі, — поскаржився він. — Тепер дістаються й до неї.
Прихильники нового закону про коноплі, включаючи чиновника Алі Шомана, який наполягає на створенні єдиної корпорації з виробництва канабісу, легалізація допоможе фермерам.
— Хіба не краще увійти до хати через двері, а не у вікно? — Канабіс, що ними вирощується, неможливо легально вивезти або використовувати для виробництва альтернативної продукції, — вважає Шоман.
З ним згоден Антуан Хабчі, один із авторів нового закону.
— Хто зараз виграє? Лише дистриб’ютор, якого кришують політики. Багато канадських та китайських компаній вже висловили зацікавленість у використанні ліванських конопель для виробництва олій, парфумерії та інших товарів. — Коли виробник та покупець працюють легально, держава зможе співпрацювати з ними, — вважає Хабчі.
— Закон розв’яже селянину руки.
Але є кілька підводних каменів.
Один із них: закон не визначився стосовно відсотка ТГК, психоактивної речовини, що міститься в конопляхі. Ліванський канабіс містить до 18 відсотків ТГК, а це відносно висока доза, і селяни змушені переходити на інші сорти насіння.
Інша проблема полягає у забороні видачі ліцензії особам із кримінальним минулим. Вона виключить більшість виробників і контрабандистів, що нині працюють, вважає староста Ямуни Талал Шрейф.
Він і Алі Шрейф належать до одного з найвпливовіших кланів у селі.
Під роздачу потрапляють лише виробники марихуани. Подібне рішення позбавлене сенсу, бо страждають саме конопляри.
Уряд обговорював законопроєкт про амністію, але поки що немає жодної ясності.
Можливо, найбільша проблема полягає у політичному безсиллі уряду Лівану. Після серпневих виборів політики не можуть сформувати уряд.
А вибух у бейрутському порту змив попередній кабінет міністрів у відставку за хронічну безгосподарність та корупцію. Нещодавно у відставку пішов прем’єр-міністр, залишивши країну у підвішеному стані.
— Замість того, щоб надати людям шанс, ми тупчемося у нескінченних адміністративних питаннях, — зазначив член парламенту Хабчі.
З ним згоден і Шоман.
— Котрий рік ми кричимо уряду: не треба нам ваших грошей! Просто йдіть з дороги і не заважайте.
Нам не потрібна риба. Дайте нам тільки гачки для риболовлі, а ми нагодуємо і себе і вас.
Джерело: Los Angeles Times
Leave a Comment