Іспанська культура в останні кілька років переживає справжній бум канабіс-туризму. Значною мірою це пов’язано зі зміною місцевих законів щодо зберігання, вживання та вирощування марихуани. Дедалі більше туристів приїжджають до Барселони за тим самим, чим раніше їздили до Амстердама: по всій країні відкриваються так звані «соціальні клуби» для любителів марихуани.
Барселона – новий Амстердам?
В Іспанії – близько трьох мільйонів курців марихуани. З них 400-500 тисяч вживають канабіс регулярно та часто. Не дивно, що ослаблення законів щодо марихуани призвело до появи та швидкого розповсюдження по всій країні відповідних закладів: у 2011 році їх було менше 40, сьогодні – понад 500. Точну кількість існуючих «соціальних клубів» визначити досить складно, т.я. ринок каннабісу в Іспанії державою не регулюється. Але, як свідчать останні тенденції, ситуація може змінитися будь-якої миті.
Голландія протягом кількох десятиліть залишалася головним пунктом призначення «конопляних туристів». Проте останнім часом уряд робить все можливе, щоб скоротити потік мандрівників, які приїжджають сюди у пошуках нових відчуттів. Але немає лиха без добра: в той час, як Амстердам приголомшив світову громадськість посиленням законів про канабіс, іспанські закони, навпаки, стали м’якшими. Саме лояльна політика іспанського уряду разом зі сприятливим кліматом та помірними цінами (нижче, ніж, наприклад, у тому ж Амстердамі) зрушила вектор канабіс-туризму у бік Барселони.
В Іспанії можна безкарно вирощувати до двох кущів каннабісу для власних потреб. Законом не передбачається також покарання за транспортування та зберігання марихуани в кількості до двох унцій (близько 56,7 г). А ось вирощування конопель на продаж або транспортування та зберігання великої кількості ганджі є злочинами, за які в кращому випадку світить немаленький штраф, а в гіршому – тюремний термін.
Чим були і чим стали “соціальні клуби”
«Соціальні клуби» за законом – некомерційні організації, і технічно не мають права рекламувати свою продукцію. Тому безліч подібних організацій свого часу відкрилося по всій країні без зайвого галосу (особливо їх багато в Барселоні). Населення поставилося до цього терпимо. Багатьом присутність клубів навіть дозволило поступово прийняти те, що канабіс інтегрується у повсякденне життя суспільства.
Оригінальна ідея іспанського канабіс-клубу полягає в тому, що кількість рослин, що вирощуються, відповідає кількості постійних членів клубу. Таким чином, вирішилося одразу дві проблеми. З одного боку, таке об’єднання не порушує вимог законодавства: на одну людину справді припадає не більше двох кущів коноплі, і вона справді використовує врожай із них для задоволення власних потреб. З іншого боку, люди отримують можливість вибирати з безлічі доступних сортів марихуани, що було б неможливим, вирощуй вони свої два кущі в будинку.
Члени канабіс-клубу сплачують щорічні членські внески (які йдуть на утримання закладу та догляд за рослинами), а також доплачують за сам продукт. Загальна вартість марихуани при цьому виходить набагато нижче, ніж у Амстердамі чи Денвері, т.я. не потрібно сплачувати податок.
Спочатку канабіс-клуби задумані як своєрідні місцеві «паби» для різноманітної публіки, що складаються з любителів марихуани. Заклад мав стати ідеальним місцем для перегляду футбольного матчу, так і для філософських дискусій. При цьому всім членам дозволялося б вживати канабіс у будь-якому вигляді – від випічки або солодощів до вапорайзера або косяка (у межах розумного, звичайно). І все це без нагляду правоохоронних органів.
Але, мабуть, ця ідилічна картина не відповідала уявленням деяких заповзятливих організаторів канабіс-клубів. Замість того, щоб стати ідеальним місцем для спілкування, такі заклади стають місцем проведення комерційних маніпуляцій. Подібні ситуації призвели до того, що іспанська поліція почала навідуватись у «соціальні клуби» з рейдами. Звичайно, якщо доходить до суду, рішення часто ухвалюються на користь клубу (аж до повернення конфіскованої травки та рослин). Але лише те, що поліція може увірватися до закладу, вже підриває його напівлегальний статус.
Хоча ринок каннабісу в Іспанії державою не регулюється, існує організація, яка виконує функції регулюючого органу – Федеральна Асоціація Каннабіса. Щоб уникнути компрометуючих ситуацій, ця незалежна організація зробила спробу створити загальні принципи, якими мають керуватися клуби у своїй діяльності. Однак велика навала туристів і можливості, що відкрилися у зв’язку з цим, призвели до того, що багато закладів ігнорують рекомендації ФАК у гонитві за прибутком, збільшуючи обсяги виробництва та продажу марихуани понад дозволене.
За законом, канабіс-клуб може приймати лише обмежену кількість людей. Виробництво марихуани не повинно перевищувати ліміт в 15 г на людину на місяць. Туристам не можна відвідувати канабіс-клуби і вживати вироблену в них ганджу, але зробити це можна тільки в якості гостя одного з членів клубу. Торгувати ж марихуаною, а тим більше продавати її туристам «на вивіз», в Іспанії заборонено.
Безперечно, соціальні канабіс-клуби – не єдине джерело травки (моємо лише порівняти кількість клубів з кількістю споживачів). Але вони зіграли вирішальну роль у збільшенні потоку туристів.
Джерело: http://ireadculture.com/article-3377-sun-fun-and-cannabis-clubs.html
Leave a Comment