Промисловий канабіс

Що, якби ви дізналися про існування неймовірної сільськогосподарської культури, яка здатна підняти на новий рівень економіку практично будь-якої держави? Тим часом, така рослина відома людству давним-давно – це канабіс. Єдине утруднення в тому, що його промислове вирощування заборонено у багатьох країнах світу.

Поняття економічної свободи

Останні роки стали справжнім випробуванням світової економіки. Високий рівень безробіття, бюджетний дефіцит, зменшення економічних свобод – явища, які сьогодні спостерігаються навіть у успішних країнах Європи та США. Сто років тому економічна свобода була визначена як міра економічного успіху нації. В The Wealth of Nations, зокрема, згадуються свобода громадян купувати або продавати будь-який товар, свобода виробників розробляти нові продукти, яких потребує суспільство (нехай навіть про них ніхто ще не здогадується).

Надмірний контроль та надмірні витрати з боку держави (внаслідок яких з’являється бюджетний дефіцит) обмежують економічну свободу громадян і виробників. Наприклад, податкові збори з власників власного бізнесу у США щорічно становлять 1,75 трлн доларів (станом на 2010 рік).

Зазвичай правила гри на ринку фактично диктують одна або кілька великих корпорацій. Їхній потужний маркетинг витісняє з ринку товари дрібних виробників. При цьому власників великого бізнесу мало турбує добробут споживачів. Суспільству ж потрібні нові ідеї, нові робочі місця, нові галузі промисловості – або можливість розвивати наявну промисловість за допомогою нових технологій.

Коноплі – універсальна та прибуткова культура

Промислові коноплі – унікальна сільськогосподарська культура, здатна задовольнити потреби харчової, будівельної, енергетичної, легкої промисловості. Її культивування обходиться набагато дешевше, ніж вирощування багатьох інших культур; коноплі дуже стійкі, і не виснажують грунт (що важливо). Звільнення від заборони та використання сучасних виробничих технологій можуть призвести до того, що канабіс примножить економічну свободу всіх членів суспільства – від фермерів та підприємців до споживачів.

Після легалізації коноплі в Канаді прибутки фермерських господарств склали від 200$ з акра, а роздрібні продажі продуктів із насіння рослини принесли близько 20 млн. доларів (за даними Канадського торгового альянсу за 2010 рік). Тоді ж Джон Бейкер (John Baker), засновник і президент Stonehedge Bio-Resources Inc затвердив проєкт першого в Північній Америці об’єкта з переробки біологічного матеріалу в будівельну сировину. Новий будівельний матеріал зареєстрований за назвою Hemcrete. Кожен із подібних проєктів – це ринок збуту для 200 фермерів та щорічний прибуток у розмірі 17 млн. доларів.

У сусідніх Штатах вирощування промислової коноплі під забороною. Проте роздрібний ринок продуктів коноплярства там є – і чималий. Маркетингові дослідження, проведені у 2010 році фірмою SIMS показали, що обсяг ринку похідних конопель у США становить не менше 240 млн доларів (і це тільки волокна, екстракти та насіння для косметичної та харчової продукції!). Суму було наведено без урахування прибутків таких промислових гігантів, як «Whole Foods» та «The Body Shop», які становлять близько 160 млн. доларів. Підсумковий прибуток перевищує 400 млн доларів. При цьому вирощувати промислові коноплі в США заборонено законом, і їх імпортують із Канади.

Причини заборони промислового вирощування конопель

Канабіс – це не лише наркотик. Очевидно, що продукти коноплярства можуть використовуватися на різних ринках, покращуючи економічну ситуацію в цілому. Чому ж рослина досі поза законом у більшості країн? Відповідь проста: страх, ігнорування потенціалу каннабісу та підтримка його нелегального статусу – це мільярдні прибутки. Тільки не для населення.

Наочний приклад – представники DEA в Америці (Агентство боротьби з наркотиками) озвучували свої побоювання, що фермери нібито зможуть непомітно культивувати на конопляних полях марихуану. Вони переконані, що невеликі кущі можна легко сховати у полі, і федеральним агентам додасться роботи. Причина цього страху – елементарне невігластво і небажання заглиблюватися в суть проблеми.

Марихуана та промислові коноплі – все це Cannabis Sativa (конопля посівна), рослина, яка підлягає обов’язковому державному контролю у США у будь-якій формі. Але ще в 1918 році доктор Ендрю Райт (Andrew Wright), агроном, виділив різні сорти сативи: одні більш були придатними для отримання волокон, інші – насіння та олії, треті – медичних та рекреаційних препаратів.

Сорти, ідеальні для отримання волокон – це стійкі рослини з розвиненим, міцним стеблом, малорозгалужені і дуже високі (до 15 футів). Концентрація ТГК у такому коноплі мізерна – менше 1%. Варіації каннабісу, виведені для отримання марихуани, відрізняються великою кількістю суцвіть, в яких у міру дозрівання концентруються активні компоненти. Чим пишніший кущ, тим більше суцвіть на ньому утворюється, тому такі рослини вимагають багато простору для розвитку. Рівень ТГК у яких сягає 20%.

На перший погляд два сорти можуть нічим не відрізнятись один від одного. Проте методи їх вирощування докорінно відрізняються. Якщо культивувати марихуану на одній ділянці з промисловою коноплею, остання буде затуляти нижчі рослини від сонця. Крім того, у середині конопляного поля у куща марихуани не буде достатньо місця для розвитку. Також, найімовірніше, станеться перехресне запилення, яке в кращому разі зіпсує, а в гіршому – загубить урожай марихуани, і водночас погіршить генетичні властивості посівної коноплі. Пилок рослини може подолати велику відстань – до семи миль – тому жоден гровер у здоровому глузді не стане вирощувати кущ марихуани поблизу полів з промисловою коноплею.

До речі, Девід Уест у доповіді для Північноамериканського комітету з промислового вирощування коноплі вказав на існування набагато більш ефективної схеми прихованого вирощування марихуани. У США легально культивують рослину, що зовні дуже схожа на канабіс, і при цьому виключає можливість перехресного запилення – кенаф. Ось ці поля не завадило б перевірити. Але його звіт залишили поза увагою.

Про зміну навантаження на поліцейські управління можна об’єктивно судити з досвіду Канади. Після легалізації промислової коноплі роботи у місцевої поліції не побільшало.

Чи може боротьба із посівами конопель бути ефективною?

Коноплі не дарма порівнюють із бур’яном. Cannabis sativa – однорічна рослина, для запилення якої досить легкого вітерця. Всі спроби повністю викорчувати бур’яни, як правило, безглузді. Знищуючи рослини, встежити за насінням неможливо – вони падають на землю, і в результаті наступного року на тому ж місці знову виростає канабіс (хоча і в меншій кількості).

Том Мерфі (Tom Murphy), координатор громадської організації «Vote Hemp», упевнений, що знищення бур’янів – це не просто безглузда витрата грошей. Це контрпродуктивно – адже переважна більшість рослин згодом спалюють, внаслідок чого в атмосферу потрапляють «парникові» гази.

З 2000 по 2006 роки в США активно велася діяльність з виявлення та ліквідації посівів каннабісу. У цей час було знищено близько 7,5 млн. рослин. 500 тис. із них культивувалися у приміщеннях, що розвіює всі сумніви щодо мети їх вирощування. Але 7 млн., що залишилися, – це рослини, які виростали у відкритому грунті. Виникає питання – скільки з них ганджі, а скільки – простий диких конопель? До речі, у цей період було відзначено різке зростання споживання марихуани серед населення. Сама ж програма коштувала платникам податків 10 млрд. доларів на рік.

Прогнозований прибуток від промислового каннабісу

Експерти-економісти в Колорадо (використовуючи дані міністерств аграрної та соціальної політики) підрахували, що вирощуючи коноплі всього на 5% територій, виділених для сільськогосподарської галузі штату, можна створити 1100 додаткових робочих місць, не пов’язаних безпосередньо з вирощуванням. Економіка штату при цьому виграє, отримуючи прибуток до 107 млн. доларів на рік. Звичайно, це лише попередня оцінка для одного штату. А якщо помножити це на 52 штати та додати поточні витрати на боротьбу з незаконним вирощуванням конопель?

Скептики непохитні – на їхню думку, будувати прогнози спираючись на наявні дані не можна. Через те, що канабіс неможливо вільно вирощувати в промислових кількостях, вартість його висока, а попит низький. Однак вони забувають про базові засади економіки. Не можна створити життєздатний ринок без технології чи можливості постачати дешевий та ефективний продукт коноплярства . Сучасні технології дозволяють дешево виробляти якісні продукти коноплярства. Так у чому ж справа?

Багато хто просто не готовий замінити звичні товари (наприклад, тютюн, алкоголь, сою пшеницю тощо) на новий продукт, фінансові результати виробництва якого не відомі заздалегідь. Інакше кажучи, навіщо лагодити те, що працює?

Насправді все дещо складніше. Глютен, що міститься в пшениці, і соя – це сильні алергени. Випадки алергії на одну з цих речовин суттєво почастішали останні десять років. Про шкоду тютюну й казати не доводиться. Період широкого використання ГМО у харчовій промисловості також не обійшовся без наслідків. А сьогодні питання про користь продуктів харчування для людського організму стало пріоритетним для світової спільноти. У цьому сенсі канабіс перевершує всі наявні аналоги.

Канабіс – це культура, здатна протистояти негативним факторам навколишнього середовища без будь-якої генної модифікації, яка росте і приносить урожай практично в будь-яких кліматичних умовах. З неї можна одержати продукти тисяч найменувань, створити нові ринки, нові робочі місця. Промислові коноплі – це не наркотик, а екологічна сільськогосподарська культура, здатна не тільки підняти економічні показники будь-якої країни, а й підвищити рівень її енергетичної незалежності.

Джерело: http://www.thcmag.com/blog/2012/08/a-hemp-economy/