Те, що вживання марихуани може спричинити шизофренію – безнадійно застаріла помилка. Однак, незважаючи на численні спростування, більшість людей досі вірять у це. Чому ж цей міф такий живучий?
Виникнення міфу
Хосе Антоніо Альзаті Рамірес (José Antonio Alzate y Ramírez), видатний мексиканський вчений, вивчав ефект, який канабіс справляє на людину. Він був дуже стривожений тим, що виявив у результаті своїх спостережень. Як писав сам Рамірес, загроза для здоров’я населення, яка походить від марихуани, для нього була очевидною. Наркотик підвищує схильність до насильства; більш того, розумово нормальний пацієнт, який протягом кількох місяців отримував гандж, з якоїсь причини (вчений припускав, що через перевищення дози) збожеволів. Йшов 1772, коли Хосе Антоніо зробив ці записи.
Ідея про те, що вживання марихуани призводить до якоїсь форми божевілля, пережила сторіччя. Тим не менш, складається враження, що куди б не прибули європейські колонізатори, місцеве населення широко використовувало коноплі для задоволення різних потреб. Наприклад, житель Британської Індії, англієць Джордж Френсіс Вільям Евенс (George Francis William Ewens), написав у своєму щоденнику: «легка форма безумства, на яку страждають усі корінні індійці, переконує нас, що… надмірне потурання використанню будь-яких форм препаратів конопель дуже часто призводить до психічних захворюваннь» (1904). Евенс також зазначив, що впевненість практикуючих європейських лікарів у ефективності канабісу призводить до ще більшого поширення божевілля по всій країні.
У 1950-х Френсіс Еймс (Frances Ames) вивчав вплив «dagga» (так місцеві називали марихуану) на корінне населення Південної Америки і порівнював ефект із ознаками шизофренії. Пізніше, у 1960-х, психіатри Джон А. Талботт (John A. Talbott) та Джеймс В. Тіге (James W. Teague) здійснили подорож до В’єтнаму, щоб вивчити вплив канабісу на місцевих. Лікарі дійшли одностайного висновку, що похідні коноплі потрібно розглядати як першопричину або каталізатор у кожному випадку, коли молоді люди виявляють ознаки токсичного психозу з маніакальним ухилом. На їхню думку, будь-який лікар повинен був знати про небезпеку переходу психозу, що виник під впливом марихуани, у гострий шизофренічний, параноїдальний або токсико-метаболічний психоз.
Висновки цих та інших вчених набули широкого поширення і продовжували існувати, незважаючи на наукові спростування, що регулярно з’являються.
Помилки щодо конопель знову і знову спростовують
Ще в 1894 році у звіті Комісії з індійських конопель (Indian Hemp Drugs Commission) було представлено висновок про те, що тривожні розповіді про канабісове божевілля на індійському субконтиненті – перебільшення, і що помірне споживання марихуани відносно безпечне. У рапорті підрозділи армії США в Панамському каналі від 1925 року були представлені схожі висновки: доказів того, що коноплі викликають звикання у тому сенсі, який зазвичай мають на увазі по відношенню до алкоголю, кокаїну, опіуму тощо, немає. Так само, як немає помітної шкоди від її споживання.
Пізніше в рапорті Ліги Націй 1937 року підтвердили вищезазначені твердження. У доповіді було зазначено, що керівники божевільних будинків у Єгипті та Британській Індії справді стверджували: від 15 до 30% випадків психозу, що виявляються щорічно, пов’язано зі зловживанням гашишу. Разом з тим підсумкові дані подавалися європейськими експертами, і явно були перебільшені. Крім того, у переважній більшості випадків діагноз «токсичний психоз» був би коректнішим, ніж «шизофренія».
Через десятки років до схожих висновків дозволили дійти дослідження на Ямайці (1975) і Коста-Ріці (1980). У 1999-му у звіті Інституту Медицини (Institute of Medicine) було зазначено, що деяких пацієнтів (особливо літніх людей, які раніше ніколи не пробували марихуану) дійсно турбували деякі психологічні ефекти канабісу. Але будь-який психоактивний вплив у кілька разів сильніший при оральному прийомі ТГК (мається на увазі Маринол – ТГК в капсулах), ніж при курінні марихуани. Фахівці дійшли висновку, що психологічний ефект канабісу безумовно не викликає невиліковний психоз, і є «потенційно небажаним для одних пацієнтів та ситуацій, але вигідним для інших».
Сьогодні найвагомішим доказом проти взаємозв’язку марихуани та божевілля є нещодавня публікація результатів гарвардського дослідження. У ній представлені переконливі докази того, що шизофренія у людей, які курили в юності травку, пояснюється не зв’язком канабісу та душевних захворювань, а генетичними та іншими факторами.
Чому ж тоді міф про причинно-наслідковий зв’язок конопель та шизофренії досі існує? Історично так склалося, що культурні відмінності призводять до наукових помилок. Ритуали з використанням канабісу в таких екзотичних місцях, як Африка, Індія або автентична Мексика, можливо, на перший погляд здалися європейському спостерігачеві надто ексцентричними. Це наштовхнуло його на думки про божевілля тих, хто бере участь у подібному. Як показує досвід, це перше враження виявилося настільки глибоким, що сотню років впливало на висновки окремих вчених.
Навіть сьогодні деякі медики спрямовують усі зусилля на те, щоб виявити неіснуючий зв’язок між канабісом та психічними розладами. Доктор Ендрю Вейл (Dr. Andrew Weil) навіть припустив, що при опитуванні пацієнтів такі негативно налаштовані дослідники намагаються спровокувати в них панічні реакції за допомогою спеціально складених питань. Прояви паніки зовні можна сплутати із симптомами психозу. Пацієнт побоюється, що пошкодився розумом, канабіс посилює його тривогу – і ось задоволений лікар йде додому в повній впевненості, що знайшов те, що шукав.
Джерело: http://www.alternet.org/drugs/why-does-myth-marijuana-and-schizophrenia-persist-despite-numerous-debunkings?paging=off¤t_page=1#bookmark
Leave a Comment